Зіронька наша, моя царівна,
така душевна і така близька,
Так, це моя рідна Україна,
це джерело, і схили всі Дніпра!!!
І куди я не поїду, люди,
бачу знов її і знов,
в серці вона зі мною всюди,
відчуваю я її любов.
Дзеленчить промінням на світанні
та гойдається співом у гаю.
Вся вона у ніжному чеканні
вимальовує долю свою.
Пломениться й радісно іскриться
І заграє радістю дібров,
Їй уже не зупиниться,
бо вона - це те, що ніхто ніколи не зборов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682329
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.08.2016
автор: LOKOS