Сиділа принцеса - красуня у вежі,
Уся при параді, в яскравій одежі.
На принца прекрасного панна чекала,
Читала книжки, горобців рахувала.
Та вже почала нервуватися трошки,
Появиться першим коханий чи зморшки?
Чого це не їде, де так забарився,
А може в коня його хвіст відвалився?
Чи в бар закотився, щоб випити чарку...
Пішла із драконом затіяла сварку.
Дракон бідолашний її вже боїться,
Що принц уже тут, йому часто сниться.
Як бачить він бранку не в дусі - тікає,
Вдесяте у нього вже хвіст відростає.
Та все ж дочекалась, з'явився, припхався!
І щоб не зурочить дракон заховався.
Стоїть розпрекрасний, виблискують лати
Їй каже: Дракон, хочу милу забрати.
Оце обізнався! Оце так помилка!
І тріснуло серце, як та суха гілка.
Чогось так принцесі образливо стало,
Що замість цілунка, дістав у забрало.
То це від чекання і цього полону,
Красуня зробилась подібна дракону?
Не змушуйте принци чекать наречених,
Бо спить в них багато інстинктів шалених.
Принцеса не тільки це врода, корона,
Ще кожна в середині містить дракона!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682373
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 07.08.2016
автор: Ірин Ка