Коли стоїш над прірвою байдужості
І чиїсь руки крила підрізають
Тебе учили – мусиш бути мужньою
Та й пляшка віскі теж допомагає
Натягнеш усмішку, кислотно-фальшову
Зів’януть квіти задихнувшись пір’ям
І чиїсь правила віднімуть мову
Загубиш спогад із його ім’ям
Коли їх пальці з чорною пов’язкою
Зав’яжуть вузол, вдаряючи у спину
Сполохано згадаєш все не сказане
І без різниці з чиєї провини
Коли хапаючись за скелі виступ
Чиясь долоня витягне на гору
Тебе учили, що ти горда й сильна
Ти не повинна битися за нього
Та під ногами їх моральні пута
І ти шматочками себе перешиваєш
Бо він достойний, щоб собою була
Він знає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2016
автор: Марамі