За вікном дороги край летить
У маршрутці їду стоголосій
З стрічкою тут дівчина сидить
Чорно-червонявою у косах
Зараз стрічку модно цю носить
На рюкзак надіть чи на зап'ястя
Слемитись у ній на рок тусні
Ла-ла-ла співать в футбольних страстях
Можна селфанутись в інстаграм
Прокричать: бандера я! а хто ти?
Та без стрічки бачу по сльозам
Погляд бабці на прадіда фото
Проїзджаєм тихо попри ліс
Бачу дівчину із карими очами
А поміж дерев стрільців покіс
Проростають новими лісами
...
Відкопай кричить один
Я Андрій Піддячий
В матері єдиний син
Рідне місто Тячів
Передай я повернусь
Я Іванців Льова
Лиш віддихаюсь ледь-ледь
Сам я із-під Львова
Милій моїй передай
Я Андрій із Дубно
Що здобуду волю тай
Разом з нею буду.
Ну а матері скажи
Тихо неквапливо
Син її вже неживий
Дуб. Третій кущ зліва...
І встають з дубових крон
Як поперед боєм
І прохань летить вагон
Жалісливим воєм
Всі за стрічкою летять
Б'ють ногами стерню
"ПОЯСНИ, що значить їй
КРОВ ЗА РІДНУ ЗЕМЛЮ!
...
Просинаюсь. Будять. Рівне. Віск.
Це кінцева вийти ми вас просим.
Хлопець дівчині рукою стрічку зніс
Привселюдно зустрічаючи засосом
І лежить та стрічка на землі
Як лежать повстанці у долині
Топчуть люди й не беруть її.
Ми свідомі! Слава Україні!
Підійшов. Підняв. Поцілував.
Защеміло... стисло біля горла.
Повз новий хлопчина пробігав
на руці нова червоно-чорна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682511
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 08.08.2016
автор: Пульс