Стоїть будинок з темними очима,
Не подає давно ознак життя.
Не чути тихих кроків за дверима,
Навколо сад в полоні забуття.
А у стіні діра – як рана в серці.
В кімнатах порожнеча та луна.
Несе луна байдужий подих смерті.
Вогнем … мечем…це все вона.. війна…
Не верне час загублений годинник.
Лиш збільшить давні рани на стіні.
Покинутий скалічений будинок
Стоятиме, як пам’ятник війні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2016
автор: Оля Андрієвська