Усе наяву затихло чомусь, змаліло...
Туманними травами никали міражі...
Лиш місяцесрібне твоє незрівнянне тіло
У пам'яті-сні ввижається на межі...
Плин часу плавкий спинився,завмер, зітерся...
Безвольна така спадала твоя рука...
Ти близько отут, край серця, мойого серця,
Болючо- кохана ніжність, така хистка...
Поникла лілея шиї, похилі плечі,
РізьблЕний промінням профіль, той стан тонкий...
За двері лиш крок - і станула у хуртечі...
Снить пам'ять - холодний попіл безпутних мрій...
Завмерло усе, затихло чомусь, змаліло...
Посунули лісо-травами міражі...
Те місяцесрібне твоє незрівнянне тіло
І досі комусь ввижається - на межі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2016
автор: Світла (Імашева Світлана)