За вікном сміялась чужа дівчинка,
Забираючи спокій твій і віру.
Ти б за рік довів її до відчаю.
Таку привабливу. Таку вразливу.
Ти йдеш туди, де розквітають сутінки.
Вона шукає чистої блакиті.
Рахує пляжів світу всі піщинки
І заключає вічності у миті.
Ти добре знаєш те, чого не варто,
Та уявляєш все, чого не треба.
Вона душі твоєї тиха варта.
Остання і найспрагліша потреба.
Полиш її, мов відблиски на стелі,
Умийся наостанок теплим сміхом.
В малому придорожньому мотелі
Цієї ночі так нестерпно тихо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682700
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2016
автор: Night