Дні минають розміреним ритмом…
Полишає в них доля всі шрами,
Близьких друзів все меншає притьмом*
Лиш знайомі живуть між нами.
Кучерявляться пір’ям хмарини,
І відблискують краєм в осоннях,
Стеле осінь із листя перини…
Зріють думи – як спіленький сонях…
Та не бажані битвами втрати,
Терпку спрагу дарують на зустріч,
Нових друзів собі відшукати –
Підкріпити життєвості устрій.
Якщо поруч надійний є лікоть,
То ярами втікає геть туга,
Вимітає її спільний віхоть,
В енну кількість зростає напруга.
І тоді яскравіше засвітить
Лампа світла довіри із серця,
Нову втіху мою благовістить,
І душа в щирій дружбі спасеться.
притьмом* - дуже швидко, поспіхом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2016
автор: Микола Поділля