Ой, дівчино, ліс шумить,
внизу річенька не спить
і біжить між берегів,
у верхах дощик шумів.
На одній горі - хмара,
інша сонячна, ясна,
поміж горами - дівча,
коника свого вела.
По стежці собі ступай,
круті скелі обминай,
у верхи її вези,
бо милий, де гір верхи.
В полонині він живе,
сто овечок там має:
із хлопцями літував
і маржину доглядав.
А ще може виглядав
милу, коли літував,
хмари по верхах ішли,
на сусідні забрели.
Як миленькая прийде,
щось смачного принесе,
А що буде їм смачним?
Вгорі вітер лиш шумів…
08.2016.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682934
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 10.08.2016
автор: Светлана Борщ