Чому кругом така несправедливість?
Хтось каже: « Бо таке життя!»
А ви скажіть мені на милість,
чи не є у цьому нашая вина?
Хіба життя нас спонукає
Вбивати, заздрити, брехати,
Це наш є вибір, друзі,
Тому немає сенсу нарікати.
Ми просто хочемо так жити,
Бо так живуть і роблять всі.
Як то у народі кажуть:
«треба ся крутити»,
щоб не їсти одні лиш калачі.
Ось і совість помалу ми втрачаєм,
Захлистує нас заметіль життя,
Як жити далі, ми, на жаль, не знаєм,
І канемо на лету в небуття.
Чому наші дороги є такими складними?
Тому, що життя – це пекло, а не рай.
Ніхто не створив нас такими,
Це ми такими стали і кажемо: «Нехай».
А ти гідно пройди земний екзамен,
Ти вистій в бурі, й у лютий ураган!
Пам’ятай, що з нас це може кожен
Й не попадися в золотий капкан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682984
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.08.2016
автор: LOKOS