Катрени, 2.


5*  про  душу  поета  
     (не  торкайся  душі  –  доля  ткала  там  з  болю  й  любові…)  

Що  душа  у  поета?  –  Мереживо  слів  і  любові,
І  ті  ж  самі  нитки  із  надій,  сподівань  і  печалей,
Лише  тонші  вони,  лише  більше  заплетено  болю,
Більше  ран  і  страждань,  а  їх  ліки  –  за  далями  далей!


6*  про  туман,  і  обман,  і  любов…

А  щоб  розвіяти  туман  –  лиш  сонця  треба.
А  серця  болісний  обман?  –  лише  любов!
Лише  крило  потрібне  нам  злітати  в  небо,
Лише  одне  чиєсь  до  нашого  крило.


7*  про  досвід

не  питай  –  і  тебе  не  обмануть  ніколи.
не  люби  –  і  ніколи  не  зрадять.
не  впадеш  із  вершин,  якщо  ходиш  по  колу.
хочеш  сварки?  –  давай  всім  поради.


8*  про  незмінність:  згадуючи  Голгофу
   «…  а  все  же  жаль  распятого  Христа»  (В.В-й.)  

Там,  за  пропащий,  за  грішний  цей  світ,
За  світ  недостойний  Стражденний  помер  –  
А  гніт  залишився,  і  давить  цей  гніт:  
Гріхом.  Нелюбов’ю.  І  Злом.  –  Дотепер...
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683020
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2016
автор: Касьян Благоєв