Ми втрачені в космосі спільного буття.
Просто бути там - це і є моє життя.
Тримаю свідомість на ментальному тормозі,
Ти постала - богиня наяву, я не в змозі
Втримати цей момент збудження емоцій.
Я знов у своїй гіперпросторовій дорозі,
На шляху німих кохання імітацій.
Не хочу більше мовчазного каяття
Ти у космосі моя. Поза - ти чужа.
Не чужа для мене, то я чужий тобі.
Ти у космосі моя... Завжди уві сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2016
автор: Самотня Людина