Наче грім серед ясного неба -
"Прощавай". Може саме так треба?
Лаконічно, без довгих розмов,без істерик та сліз?
Лиш два слова - обставини...мушу...
як тавро на роз'ятрену душу.
Всі надії та мрії до біса, на дно, під укіс.
Буду сильною жінкою, доки
твої чутиму впевнені кроки,
а потому, неначе у фільмі, зупиниться Світ.
Зникнуть вмить усі запахи, звуки,
лиш до болю заламані руки,
повернуть у реальність мене із небесних орбіт.
Вдих та видих...Немов з поля бою
пошматована, вбита тобою.
Де знайти в собі сили бодай на малесенький крок?
Сліз немає й не буде, я знаю,
я по іншому все відчуваю,
так, жорстокий занадто, та дуже повчальний урок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2016
автор: Юлія Сніжна