Давно я бачив в чарці дно,
З якої пив я, друзі, з Вами.
Час пролетів, немов кіно,
Коли ділились ми думками.
Автобус зник удалину,
Пісочне заховалось в смутку.
Поезію і не одну,
Я бережу, як незабудку.
Часом щемить чомусь душа,
Що маючи думки єдині,
Залежимо ми від гроша,
Хоч живемо в одній родині.
Не все Вам, друзі показав,
Складаю плани на майбутнє,
Буде Волинь, нові слова,
Я покажу ще нове й путнє…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683366
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2016
автор: Віталій Назарук