Не згасиш Сонце, неначе свічку,
Але й на нього чатують чари –
Його ховає за ширму нічка,
Свинцем по ньому стріляють хмари.
Воно ж працює на світ завзято,
Мільярди років не рве угоди.
На землю сипле проміння-злато,
Теплом усьому живому годить.
Тож честь віддаймо зорі, світилу,
Що ллє на землю добро ковшами,
Виходить вранці з нічного тилу,
Скидає хмари - падуть дощами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683384
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.08.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)