Дорога життя без кольору у тумані
Сірі, безликі силуети у моєму житті,
у житті з'являються і зникають.
Різні звуки і події постійно виникають,
лиш фоновий шум створюють навкруги,
шум, що перемішує мої думки.
Дістаю я телефон і ... і назад ховаю -
боязнь зробити "не так" ніяк не здолаю...
Набираю смс коротке "Я тебе кохаю",
А ... а потім просто видаляю...
Твій профіль в ВК відкриваю -
твоє фото бачу - кращого образу не уявляю;
повідомлення пишу "Зустрінемось давай",
але страх відмови каже "Не відправляй"
і різну нісенітницю тобі я пишу.
Відчуваю, що помилку я роблю,
але... суцільні лиш "але" і я туплю!
Я знаю, що зовсім неправильно це,
знаю, що більш рішуче тре...
Але боюсь я щось неправильно зробити
і хоч трішки тебе засмутити.
Друзі мені кажуть, що я хворий тобою,
що мій ангел, це накрут лиш мій.
Ну що ж, кожен має думку свою
і має на життя погляд свій...
А я, а що я, я - закохане вовченя,
що без тебе не уявляє своє майбуття!
Я радий "хворобі" невиліковній такій;
з радістю скажу : "Я навіки твій!".
Хоча, що я тобі можу запропонувати...
Лиш себе повністю тобі віддати.
Завжди поруч з тобою бути,
ніколи за ці слова не знати спокути!
Якби я міг, я б твоїм оберегом став,
від вітру, бурі, дощу собою закривав,
всього поганого на себе удари приймав,
тільки все світле і добре тобі віддавав.
Зробити все, щоб ти найщасливішою була,
посмішку твою бачити - найвища похвала.
Повір, я дійсно тебе люблю -
кохаю, I love you, я тебе люблю!
Це я готовий тобі щодня казати,
та що там - щохвилини повторяти.
Це почуття від мене сильніше -
не можу управляти собою вперше.
Був момент, що я вирішив видалити,
це почуття навіки і безслідно стерти.
Так я стер - жаль, біль, співчуття,
практично всі основи людського буття -
все, окрім почуття мого до тебе,
стало воно навіки частиною мене,
а ти частиною мого життя.
Нечасто мене підводить чуття моє,
і зараз воно говорить про слово твоє,
вічне "ні" віщує воно мені.
Боже, дозволь зараз помилитись мені,
дозволь з моїм ангелом щасливим бути...
Якщо ж... Якщо ж сон мій страшний,
сон все ж здійсниться страшний,
то хоч подарунок, про який не знаєш,
про який не знаєш, але ніколи не втратиш.
А подарунок цей це моя душа,
твоїм надійним оберегом буде вона,
а я буду десь в тіні,
щоб в потрібну хвилину, щось для тебе зробити.
Знаю, тобі це віч-на-віч маю сказати,
а не ці коряві строки довго писати.
Обіцяю, я знайду в собі сили,
щоб з тобою ще раз поговорити.
А поки що, я сам не знаю що...
Ще довго можна це писати,
багато пафосних слів напихати.
Але досить, суть лиш одна -
ти душа моя.
А це... А це сповідь тобі моя,
тобі ангеле, тобі єдина…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2016
автор: VictoR