Згребти все лихо і запхати в лантух,
Та й гепнути щосили до землі…
Щоб у Кремлі аж зойкнули куранти,
Здригнулись з переляку москалі.
Той лантух з лихом кинути у море,
Аж хвиля щоб здійнялась до небес.
В цім морі сліз втопити біль і горе,
Народ воскрес, воістину воскрес!
Народ постав у величі і силі
Явивши світу волелюбний дух,
Небесний прапор майорить на шпилі
Наш до свободи не спинити рух!
Стремління вічне волі і свободи,
Жертовність у любові до землі,
За ці святині – наші нагороди,
Криваві сльози, піт і мозолі.
Ми не зламались і не розчинились
Серед народів у пітьмі віків.
Із зерен правди знову відродились
Снопом добірним щедрих колосків.
В своїй державі вже зростають внуки
І це найбільше чудо із чудес,
Піднести вгору, взявши їх на руки,
НАРОД ВОСКРЕС, ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!!!
07.08.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683499
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.08.2016
автор: Мирослав Вересюк