Всього лиш, - двадцять п’ять!
Та, - доведеться битись!
Бо руки так сверблять,
Щоб у кадик вчепитись
Тому, хто меч підняв
На плечі наші голі.
Тому, хто не сприйняв,
Що ми, є – діти волі!
Всього лиш, - двадцять п’ять,
А цілий лантух болю
На спільну нашу долю!
І вороги – не сплять!
То ж, треба волю мати,
Щоб іх – навік приспати!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683511
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.08.2016
автор: Андрій Бабич