Ось і Спас надійшов...підкотився тихенько навшпиньках.
З медом, яблуком, маком, суцвіттям сліпого дощу.
Я у спогади мчу, мов майстерно настроєна скрипка,
Між сузірь, зодіаків,планет - все лечу і лечу!
Набираю у пригорщі солодко-ніжно-джерельний
Той нектар, в який памˊять додасть гіркоти полину,
Залишаю на згадку цей рідний пейзаж акварельний,
І в ромашковий вир ніби пташка з розгону пірну!
Загорнусь в небеса, що на плечі так тихо упали,
Обережно проміння ще долю мою стереже...
І – миттєвість лише́ до осіннього пишного балу,
Та палає зоря, що ще літнє тепло береже.
Незабутнє...незгасне...і, ніби в житті непримітне.
Потаємне...прекрасне й до щему у серці святе...
І так просять ще літа беззахисні злякані квіти,
Та десь осінь серпанок для всіх в подарунок плете...
©Тетяна Прозорова 14.08.16р.
[b]ЗІ СПАСОМ ВАС, ДРУЗІ![/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683572
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2016
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)