Минає день, знов за вікном шепочуть ясени,
Старе життя із забуття вертається у сни.
На небесах зоря тремтить і ти тремтиш у сні,
І лиш всміхаються тобі промінчики ясні..
Присниться всесвіт, знов тобі насниться рідний край,
Високі гори вдалині, немов ворота в рай.
Найвища мрія у житті, ота далека вись,
Звідки хмариночки хиткі у далі подались.
Там квітне квіточкою день, там сонечко сіда,
Жевріє сон, жевріє сон, проснутися шкода.
Буває так в житті з людьми, бува щаслива мить,
Ти не шуми, ти не шуми нехай людина спить.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський