Біттэ шон, підожды.

Зарэ  спустым  тібі  сь,
Мы,  бісышч,  са  сраков  нагавыцы

Тут  у  нас  ужэ  ныц.
Ныякых  новостів.
Тількы  но  і  осталось  громыты  ш
Всэ,  шо  вэльмэ  шчымыть,
Ты  ж  но  бач,  порохні,
І  на  Крым  мы!  А  во  ж  він.  Бырітэ.

Бо  ж  втімяшыты  тьмышч
Чы  удасця  вжэ,  згынь,
Шо  ны  ваша  ужэ  тут  зымлыця.
І  навэрх  узныслысь
Боёвыйі  ж  во  кліч.
А  ны  міны  давай  шчэ  упрімо  зь.

І,  ага-х,  шібаны  назавжды  порсюків!
Это  шь  надо!  Мы  ушь  на  машынцы
Гонды  зарыкы  будым  взорваты  мосты
І  всялякы  шоб  лякы  но  німцям.

Ну.  То  шчэ  йды  возьмы
С  пару  сь  тошчых  кобылк
Да  й  ф  поход  на  Росію:  дыржітэсь!
От  пак  добры  сусідк
У  Русі  всій,  дывы.
Хоть  ты  в  Довськ  пырыносьмо  й  Подышчэ.

…ну,  подарок  на  Спаса:  віз  слывок
Хахлівськых.
Гэто  й  е  выражіньне  суспільства:
В  Бога  вірым,  бы  й  фрыц  бымш.

...і  а  во  но  в  разведку  с  видьмышчо  ш

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683714
Рубрика: Сатира
дата надходження 14.08.2016
автор: Кобзар Лаборськый