Я вбила муху просто так,
Що, бачите, вона дзижчала.
Вона ж комаха, не співак,
Хоч так настирливо співала.
Вона літаючи раділа,
Що крильця має чарівні.
Зі мною щастям цим ділилась,
А я бездушно «шльоп» її.
Може, насмілилась сердешна
Розвіять ранній смуток мій.
Або ця муха не тутешня,
Й шукала шлях собі прямий.
Може просила допомоги
У мене – людського цабе.
А чи стогнала від знемоги,
Дивлячись в небо голубе.
Чи на побачення летіла –
Й ця пісня милому була.
Чи бідна діточкам хотіла
Принести крихту зі стола.
А я убила! Як з цим жити?
Було би випустить в вікно.
Яке я мала право вбити,
Й комах порушити закон?
Недовго в розпачі прийшлося
Карать себе...як інші "дзись".
До зброї! Й тут мені здалося,
Що в мені Цезар народивсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683736
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2016
автор: Олена Жежук