На чудовій планеті
під зводами синього неба,
У безмежному краї,
поміж стиглих садів і полів,
Я шукаю, бо хочу знайти,
твердо знаючи, - треба!
Тепле серце моєї,
до болю святої, живої землі...
Перелистую пам"ять -
шукаю шпаринку для втіхи,
Бо так страшно лишитись
без повітря, без сонця й води,
Та куди не погляну я,
бачу розставлені віхи:
І туди, і туди, і туди -
не ходи, не ходи, не ходи...
Що ж за доля така
і чому незагоєні рани,
І чому вона плаче,
оповита корінням зі зла...
Продають, розривають її
і нещадно тиранять,
Але хочеться дуже,
щоб довго земля ще розкішно цвіла...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683799
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.08.2016
автор: Наташа Марос