125* цю хворобу ні ти, ані ліки, ні час не лікує…
Твої очі й вуста знов і знову питають мене:
«Чим наповнюєш дні? З [i]нею[/i] радість їх п’єш? Ти – щасливий?
Не хворієш на сум?» – Втішиш давнім: «Що біль? – він мине!»
Відповім: «Я до тебе любов’ю хворію, зрадлива!»
126* чому: і любиш ти - і раниш ти, у серце?..
«Ви поводитесь дивно, синьйор, та чи є в тому сенс?»
– А я знаю, як втішити жінку, засмучену іншим,
Та не знаю лише, як розрадити вас (що найгірше!),
Котру сам засмутив, оспівавши як той Джо Дассен.
127* кристалам двом безцінним синьйорити!
А богині що співати міг одвічний менестрель? –
Що без тебе стільки літ я не прожив би, не зумів би
Без вогню, що в серці, рук цих, губ, очей. – О ні, не зміг би
Без очей бездонно-звабних темних – кольору шпінель!*
-----
*шпінель – кристал, дорогоцінний камінь, після огранки
прирівнюється до алмазів
128* прикметникове. (смуглявою втішений…)
Зачарований, щасливий, зацілований
До нестями, нічко-звабнице, закоханий
Тою пристрасно-покірною, хмільною,
Ой, ще квіткою розпусниці медовою!..
… …
(ні, не рими нічка дарувала,
в прірву щастя зваблюючи нас!..)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2016
автор: Касьян Благоєв