Не можу...погляд відведи.
Куди іти, щоби сховатись?
Нема вже сили для ходи,
Заклякла і не одірватись,
Не одірватись від землі.
Не можу, он буяє день,
Чи ніч, не знаю,бо завмерла
Одним з небачених знамень,
Рожево-сірим блиском перла...
Таке бува, хіба в імлі.
Не можу, годі! Схаменись!
Німа молитва, чи закляття? -
"Не обернись, не обернись..."
Як приберуся у латаття,
Розквітну лотосом на склі.
Не можу, видно неспроста
Щось чула, про якогось Лота, -
Тремтить душа, тремтять вуста,
Бо насувається скорбота.
Не можу...плачуть скрипалі.
Сум щемом в серце пророста -
Така глибинна...висота.
15.08.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2016
автор: Ліна Ланська