Пробач мені,
Необережно ми спалахнули та згасали.
У ці серпневі теплі дні
Ще твої руки обіймали.
Та тільки дим, чи може спрага,
Чи може… ця твоя краса
Мене тримає мов жага…
Та, тільки… попелом вона.
Сріблястим попелом посуне,
Впадемо купкою на стіл.
Поснемо в снах своїх минулих,
Отих згорівших та ясних.
Нехай на мить, нехай як промінь,
Але згасали ми удвох.
Та сірників шипучий гомін,
Лишень той дим мов сірий смог.
Але ж то було, і був вогонь
Жага обіймів… поцілунку.
В обіймах зборенная бронь
З металу вищого гатунку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2016
автор: Dema