***

-  Продайте,  діду,  нам  оцього  дуба.
Дамо  Вам  грошей.  Гроші  чималі...
Пригладив  дід  свого  рідкого  чуба:
-  Для  чого,  хлопці,  гроші  нам  в  селі?
-  За  ним  не  видно  двору,  а  ні  хати.
Кому  потрібен  він,  такий  старий?..
-  Як  же  це  так  -  дерева  продавати?
Хіба  ж  так  можна,  діти,  він  -  живий!
Дуб  пращурів  ще  захищав  від  спеки
І  колискові  внукам  він  співав.
У  його  світ  завжди  спішать  лелеки,
Під  ним  мій  рід  сміявся  і  ридав.
Старий  поглянув  вперто.  Кашлянув.
Насупивсь,  увійшов  у  сіни.
І  вітер  у  словах  його  загув:
-  Ніколи  не  продам  я  України!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683837
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.08.2016
автор: Валентина Голубівська