Розради прагли ми в мережі!
Водночас вийшовши за межі,
Вмирали наші сподівання
На власне щастя та кохання.
Та ось з’явилася надія -
Колись здійсниться й наша мрія,
Найпотаємніші бажання.
Не марними були страждання.
Віддам тобі свою я душу
Й тебе радіти цим примушу.
Дозволь мені тебе любити!
І лиш тоді я зможу жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68389
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.04.2008
автор: Олександр Ковальчук