Душевний біль, страждання крик
Тобі мене мабуть не зрозуміти,
Мої думки і мій натик...
Таж ми уже давно не діти.
Завжди у тебе, твоє "я",
Моє блукає десь по заду...
Моя сім'я... Твоя сім'я...
Навпіл будем ділить сімейну раду?
Моє "завжди", твоє "ніколи"
І істина десь губиться в віках
Чому з'єднавшись в одну долю,
Шукаєш правди на боках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683910
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.08.2016
автор: Наталя Боднарук