Пуцує ранок шиби – вікна з ночі,
Чаїться сон – ще не проснулись очі,
Лиш сонце, вмите чистою росою,
Промінням хмарки випліта косою,
Цілунком ніжним будить живину.
Дзвенить повітря свіжістю озону,
Земля дарує золоту корону
Хлібів… Ось яблука вже барабанять
В садах рум’яні – соком трави банять,
Як бомбочки маленькі – на шматки…
З дворів качки та гуси – до ріки,
Корови наїдають теж боки.
І арії всі півні проспівали,
Зі сну собаки мирно заскавчали,
Коти парне хлебтали молоко…
Комусь літа зозуленька кувала
І неповторні трелі солов’я,
Легенький порох курочка здійняла,
Розграбала у нім якесь зерня...
Природа, чистота – ідилія…
(16 серпня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2016
автор: палома