На білому камені - чорній землі
Блакитні квіти блакитно цвітуть
В ранковому мареві в зламі колін
Ховається ніжність - затаєна суть
У теплому дотику в лініях губ
Ховається згуба - спокуса сліпа
І розум мовчить і тіло як труп
В обійми дівочі росою упав
Ніколи до того нічого не знав
Та раптом змінилось нараз і усе
І все освітилось - у всьому є сенс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684211
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.08.2016
автор: Той,що воює з вітряками