Тепло твоїх долонь не може передати
Вогонь,що котиться з гарматних труб.
Мереживом ніколи не зіткати
Твій тихий шелест,дні розлук.
У ейфорії вимикаєм світло-
Один що проти одного,я й ти.
І крізь мільйони зір,що пошепки
Прохали сонце не прийти.
Розкутий вітер змінить подруг,
Як змінить літо задумлива осінь,
В тернах,серед гілок
До тебе завше серце просить.
В печерах потаємних душ
Так важко приховати уявний спокій,
І маршом крокувати до таємних злук,
Вінчань трави з морозом.
В спекотні млосні вихідні
Віддайся сну,нехай попросить
тебе примара сонна в гості.
Блукань стежками навмання
Вже певно досить,хоче осінь
Заплигнути тобі в чорняві коси.
Лови мій смайл не по імейл,
Чекай листи як зілля косить
Косар вусатий на полях,
Де бур'яном зрослось кохання з просом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2016
автор: Ольга Швидка