Тихо літній дощ спустився,
Змив з очей моїх печаль.
Нарешті суму я лишився
Й подивляюсь тепер вдаль.
Швидко краплями змив втому
І пекельну землю остудив.
Так не хочеться додому,
Під дощем ще б посидів.
Все навкруги наче оживає,
Виплива веселка із-за хмар.
Радість в серці моїм зацвітає
Й сум жене дорогою примар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2016
автор: Вадим Болдурат