***

Блукаю  в  коханні,  наче  у  тумані.
Не  знаю  вже  де  правда,а  де  сон.
Колись  ті  почуття  були  такі  жадані,
Хоч  до  свободи  їм  не  бракло  перепон.
Полинули,немов  струмочки-водоспади.
Полились  щедро,  як  травневий  дощ.
Тепер    як  спогад  сяють    зорепадом,
Й,  буває,  душу  часом  тривожать
І  нехай  небо  назараз  спокійне  
Й  журбою  тиша  його  борознить,
Знаю  напевно:  любов  мелодійна
Ще  літнім  громом  мені  продзвенить.
І  запалає  серце  від  крихітки-іскри.
Зануртує  у  жилах  гаряча  ще  кров...
Розчарування  -  робота  лихого  біса,
Собі  ж  в  тім  пеклі  я  місць  не  знайшов.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2016
автор: Ігор Кулай