Як той струмок дрімотний ніжність має,
неначе дощ безвітряний спокійна,
немов троянда чиста й благодійна,
близька і дальня – наче вітер грає,
ця жінка всі печалі відчуває,
кровить, коли я рана безнадійна,
мого життя основа чудодійна,
мої думки собою заповняє.
Коли жаліюсь – скаржиться зі мною,
коли мовчу – вона є тишиною,
коли співаю – пісня лиш вона.
Коли я вірю – лиш вона є віра,
надіюся – вона надія щира,
коли живу – для серця це весна.
Francisco Luis Bernárdez
Soneto enamorado
Dulce como el arroyo soñoliento,
mansa como la lluvia distraída,
pura como la rosa florecida
y próxima y lejana como el viento.
Esta mujer que siente lo que siente
y está sangrando por mi propia herida
tiene la forma justa de mi vida
y la medida de mi pensamiento.
Cuando me quejo, es ella mi querella,
y cuando callo, mi silencio es ella,
y cuando canto, es ella mi canción.
Cuando confío, es ella la confianza,
y cuando espero, es ella la esperanza,
y cuando vivo, es ella el corazón.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684328
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 17.08.2016
автор: Валерій Яковчук