Завмерла я, коли ти доторкнувсь.
Від несподіванки. Хоч мріяла й чекала.
Що стільки ніжності у дотику однім.
Не знала...
Теплом долонь мене ти обігрів.
Так навіть сонце не змогло б зігріти.
Мені твій ніжний погляд говорив:
Для тебе я найкраща в світі!
Шепчу з Землі я до зірок ясних,
Що так яскраво в небі сяють:
- Кохаю я його. Ви чуєте мене?
Кохаю я його. Кохаю!
Поглянь, як гарно зорі мерехтять.
Як світяться вони яскраво!
Щоб розказать про почуття жінок,
Сяйва усіх зірок буде замало.
О скільки в небі зірок тих ясних!
Їх срібне світло зливається з Землею.
А ті слова,що до зірок летять,
Від тих, хто на Землі сам світиться зорею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2016
автор: Надія Башинська