Свою людину - я не відштовхну.
Своя, справдешня, вірю - зрозуміє....
Чолом не розбиватиму стіну
щоб справдити ілюзії, надії
чиїсь про себе... Тут - я не гравець,
ці забавки завжди були чужими.
Усе колись бо зійде нанівець...
Залишиться важливим те незриме,
на що не свій - ніколи не зважав:
те, чим стояв мій світ і, чим тримав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684432
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.08.2016
автор: Адель Станіславська