Бабуся схилялись до столу,
Зіпершись втомлено на лікті.
І щастям пахли матіоли
У тім сільськім моїм столітті.
Бабуся в пісню услухались,
Немов молодшими ставали,
До себе тихо усміхались.
"Ох і співають!" - промовляли.
Коли лунає пісня рідна
Й сонце бере врочисту арфу,
То матіоли в серці квітнуть,
Стою, немов бабуся Марфа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684451
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2016
автор: Валентина Голубівська