Не знаю, чи діждуся я світання
У цій гнітучій темноті
І знову чути , крізь сон, твої зітхання
Тебе я бачу лиш у сні...
І знову очі ці коханні
Крізь сон на мене споглядають
Немов би хочуть щось востаннє
Мені тихенько розказати
Шепочуть губи та не чути
Тих слів, що линуть звідусіль
Та я , так хочу пригорнутись
До тебе , тихенько у вісні
Тепло обіймів тих відчути
І танути, і танути у сні...
Та знову ранок -знов світання
І знову день повний зітхання
Минає так, немов востаннє
Я бачу захід сонця і моє кохання
Додому прийде. ..
А далі - ніч повна зітхання
Повна кохання і страждання. ..
І так немов би це востаннє
Я проживаю день і ніч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2016
автор: Лена Прилуцька