Втомилось сонечко й котилося за обрій
Спочити в ложі із рожево-синіх хмар.
І золотились промінцями край дороги
Стрункі тополі, виряджаючись на бал.
Повільно гаснув день, вкривався сірим пледом,
Йому туманом хтось встелив сиві поля.
В садах стрибали груші, всюди пахло медом,
І шурхав їжачок, під ніс щось промовля.
В кущах прича́їлися маги й все темнили,
Й кували дивні зорі з злитків золотих.
Щось в нетрях цвіркуни невидимо свердлили,
Й ткали мереживо на небо з див отих.
Останній промінець сховавсь у кроні дуба.
Все змовкло. Прохолода тиснулась в туман.
І навіть вітер стих, й чесав легенько чуба
Старому дубу, величавому, мов пан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684496
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.08.2016
автор: Олена Жежук