Та ні, це просто звичний вірш.
Без натяків і всяких звинувачень.
Це просто лиш хороший, звичний вірш
Мені у черзі десь колись якійсь
корявою рукою у блокнот вписався
Й словами там простими, щирими зостався.
Додумувать нічого не потрібно в нім
Чи із життя мого то взя’то,
Чи по причині іншій ще якій,
Й шукати неіснуючих причин завзято.
Це не потрібне, зайве все, повір.
Йдіть з Богом всі собі і не шуршіть намарно.
Не опускайтесь самі вниз
І не тягніть мене з собою заодно
Так примітивно і банально.
Усе, що має з нами статись у житті,
Без всяких наших на то світобачень,
Життя усе за нас додумає само,
І світ нам не пробачить …
Як написався він? Бог зна.
Хто його зна як пишуться ті вірші?
Не знаю я рецепту для всього.
Мені сказати важко … тай нащо?
Буває, щось набрякне так в душі,
Оголене, терпке і сильне,
Й задихає, й заб»ється у грудях.
І через край нахлинуть й запульсують
Тонкії ритми відчуттів.
Й полинуть із глибин
У божий світ слова
Струмком гарячих спогадів одвічних…
От так, як зараз от в цю мить …
Й заплакала душа моя
І стала ледь жива
Й одна
На цілім білім світі …
18.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2016
автор: Лєна Дадукевич