У мене безліч-безліч стресів:
З зернят проклюнулись пісні.
На заздрість іншим поетесам,
Прислали музу лиш мені.
Вона ж, примхлива і кумедна,
Поглянула, що не сиджу,
Покуштувала з чаєм меду,
І мовила: «Тобі скажу…
Якщо ти будеш всім варити,
І прати, мити, і пекти,
То нічого нам говорити.
Від тебе можу утекти.
Ти ба: і валянки, й калоші,
Картату хустку зап’яла.
І як же ти живеш без грошей?
Раніше ж іншою була».
Я музу повела до квітів,
І ахнула вона: «Краса!»
А потім з’їхалися діти –
Ми слухали, як диха сад.
І внуки радісно тулились,
Секрети відкривали враз.
Сказала муза: «Помилилась.
Любов оточує всіх нас!»
На гойдалці вона гойдалась,
Троянд сушила пелюстки,
І разом з сонцем прокидалась,
Блискучі сіяла думки.
У мене любить гостювати,
Навідується все частіш,
І слово тішиться крилате,
І медом пахне кожен вірш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684613
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2016
автор: Валентина Голубівська