Старезний сад -свитина стоколором,
Серпневим ранком соннно позіхав.
Тягнувсь до сонця ген за видноколо,
Солодкий трунок сипавши додолу,
Між трав.
Нектарні сливи, яблука та груші,
Зтікали щедро краплями медів,
Вплітається потрохи срібло в роси
І спілих обмолочені покоси
Хлібів.
Краплини сонця-грона горобини,
Шипшини краплі заквітчали сад.
Та навіть сонцем споєні жоржини,
Не в силі повенути літні днини,
Назад.
Усе як завше: осінь після літа,
Туманом сонце зміниться ясне,
Віддàвніють спекотні дні помалу,
А жайвір втихомириться од шалу.
І до весни, все, що цвіло-буяло,
Засне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684729
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.08.2016
автор: Наталя Хаммоуда