Є на Україні нашій села,
Різні є: великі і малі.
Серед них похмурі є й веселі,
А одне - найкраще на землі.
Це село в центральній Україні,
Це - моя Верблюжка степова.
Щось козацьке чується у ньому,
В цьому світі кращого нема.
Як дзвінок, дзвенить Верблюжка - слово,
І приємно чути це мені.
Легко вимовляється й чудово:
Лиш одна Верблюжка на землі.
Там завжди колоситься пшениця,
Верби і калина там ростуть.
Любе серцю часто мені сниться
І найкращі люди там живуть.
265 - селу моєму,
Та воно для мене, як весна.
Повертаюсь знову я до нього,
Бо для мене крашого нема.
Як дзвінок, дзвенить Верблюжка - слово,
Всім приємно чути це й мені.
Чуєте, верблюжці, як чудово,
Лиш одна Верблюжка на землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684839
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 20.08.2016
автор: геометрія