Ми знову в землю сіємо полову.
Покрали зерна. Крадені слова
Нам вимовляє гідра стоголова.
Забутий день та править в нас пітьма.
Навіщо вам дивитись в небо, люди!
Засійте поле лжою на обман.
Хіба не бачите, що правлять в нас нелюди,
Хіба не чути,... свище ятаган.
Та то не зайда, свій ото лютує.
Продав усе... і совість і любов.
Та все на продаж,... добре він вартує
Продасть усе... кістки та нашу кров.
А ми полову сіємо, як завше.
Останні роки кинули в пітьму.
Колись повірили, що буде все на краще
А натомість... маємо війну.
Той самий «брат», що краде мов би злодій,
Рубає нашу неню на шматки.
А ми все віримо плісняві на колоді,
Що так брехливо каже нам байки.
Прокиньтесь люди! Віра в небувале.
Невже повірили отаманам новим.
Отамани як завше жирували
А людям дощ брехні рясний.
Одне прошу не сійте ви полову.
Цінуйте слово мовлене до вас.
Нема довіри гідри стоголовій
Згадайте слово шо казав Тарас.
«Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684840
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.08.2016
автор: Dema