Кристал
Сяє блиском від зірок,
перламутром світлих днів,
зарясніє від думок,
паленіє в чарах снів.
Позитивом для душі,
є дарунок від богів,
оживлять його вірші,
нерозлучністю вогнів.
Що сповняють погляд твій,
як тримаєш у руці,
той кристал осяйних мрій,
що казкові, що взірці.
З ним куди б ти не пішов,
все довкола заблищить,
ніби з чар мороз прийшов,
що торкнувшись золотить.
Все навколо вдень, вночі,
світлом ставши у пітьмі,
де фотони мов бичі,
тіні змішують в горні.
Білим блиском сильних чар,
осліпляє все кристал,
доброти душевний дар,
в море радості портал.
Променіють в тому тлі,
щиро сяйвом теплоти,
люди добрі, люди злі,
дивом царства мерзлоти.
Лиш поглянь на біле світло,
твоє серце танути почне,
щоб лише кохання квітло,
світлом ранку в небо ще нічне.
Лиш візьми кристал в долоню,
на очах розквітне інший світ,
де недоля не в погоні,
загубила в сяйві вона слід.
Коли все дзеркалами блищить,
променем яскравості болючим,
річка кришталевая плющить,
сонцем на душі, що є плавуча.
Ніби той кораблик. що пливе,
у блакиті моря до причалу,
що у серці глибоко живе,
а кристал дає йому начало.
Віктор Цвіт 19.10.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684888
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2016
автор: Віктор Цвіт