Драбиною піднялось сонце в небо,
Проміння ллє з широких рукавів.
Гойдає просторінь пташиний щебет.
Погожий день з вінцем на голові..
Його щоки долонею торкаюсь –
І сталі досить там, і кришталю.
Коня свого крилатого сідлаю,
Дарую ноти дневі-скрипалю.
Там пісня слави сонцю і свободі,
Любові, що п’янить, немов вино.
Сумне й жаске притягувати годі.
Хай радість увійде у наш геном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684911
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)