Скотилось сонце змучене за обрій,
Думки з окопу линуть наче рій..
Будь вечоре сьогодні трошки добрий,
Щоб не урвалась пісенька із мрій.
Скотилось сонце у вечірні трави,
Війна, вона ж за обрій не втече.
Війна, є так же ризикова справа,
Кого обійде кого обпече.
Війна, їй тільки б без жалю косити,
Війна, на ній ні дня без ворожди..
Все пропускає через своє сито,
Кого відпустить, кого назавжди..
Війна жорстока, їй того не знати,
Їй тільки б поміж люди нести зло.
Що десь без передиху плаче мати,
Що десь кохана всохла на било.
Війна, на ній свої орієнтири,
Їй не підвладна лиш небесна вись.
Летять понад окопами трассири,
Летять думки… ти пісне не спинись.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684926
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 21.08.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський