Закрий міцно очі,
Поринь в тишу ночі,
Крила вітру розкрий –
Віддайся ритму мрій.
Доторкнися високої зорі,
Вистав вперед долоні,
Спіймай небесний пил,
Це порох космічних тіл.
Танцюй у ритмі лісу,
З листвою співай пісню.
Пройдись по річці прозорій,
Пробіжися по ниві просторій.
Взлети на високую гору,
Запитай у дощу дорогу.
Ти – стоїш на краю обрива:
За тобою той простір, та нива,
Над тобою те небо, ті зорі,
Знизу, темно як в морі…
Як високо… Страшно?
Що далі не ясно?
Пригай!
Прокинься від сну,
Відчуй красу земну.
Досить з тебе мрій,
Встань і просто дій!
Лети як вільний птах,
Вже не до мрії, до мети!
Всі сумніви зітри у прах,
Історію то ж твориш – ТИ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2016
автор: Вероніка Мелларк