Чому зажурилась, Вкраїно моя,
За дні і за темнії ночі?
Хіба вже не станеш вовіки-віків
Дивитись, і вірить в брехливії очі?!
Чому ж ти страждаєш щоденно,
Чому ж побиваєшся в сні?
Ти ж миру хотіла, моя Батьківщино,
А не прикрої долі в жахливій війні!
Чому прихилилась, моя ти калино,
до щему у серці, наповнивши біль!
Хіба ти не знала, велика родино,
Хіба не було щось подібне колись?
Ти знай, моя Батьківщино:
Брехня ця, не буде завжди.
Цінуймо свою Україну -
Як славу минулу, любили сини!
©Володимир Ярославський
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2016
автор: Володимир Ярославський